Китаянки у Бердянську, як панянки…

Мені здається, що кожен студент  повинен знати, що наш університети міста співпрацює  з AIESEC – міжнародною молодіжною організацією, що об’єднує активну молодь зі 110 країн світу! У цьогорічному січні стартував проект «Host family» – «приймаюча» сім’я, в якій проживає іноземний студент, що приїхав до нашого міста для проходження волонтерського або професійного стажування. Він тривав до кінця лютого. Саме завдяки цьому проекту в мене з’явилася можливість поспілкуватися  з представницею Китайської Народної Республіки! Звичайно ж, дуже важливою умовою було базове знання англійської мови: і тут не можу не подякувати викладачам Інституту філології та соціальних комунікацій за високий рівень знань, який дав мені змогу порозумітися з китайською студенткою!

   Ім’я моєї нової двадцятирічної китайської колеги – Зу Фан (англ. Zou Fan). Рідне місто –
Шеньчжень, яке славиться своїм знаменитим «Вікном у світ» – надзвичайним парком точних копій чудес світу, історичних спадщин і відомих живописних місць всієї планети! Але, як і більшість українських студентів, заради навчання вона покинула рідне місто і  зараз навчається в Гонконгу, спеціальність – «міжнародне право». Сумісне проживання та щоденне спілкування дало змогу поліпшити рівень розмовної англійської мови, заглибитися в їх культуру, традиції та звичаї. Але з не меншою цікавістю вона виявляла інтерес й до нашої культури, але найбільш небайдужою виявилася до українських страв! Смак справжнього українського борщу затьмарив навіть їхні знамениті суші! Китайська кухня мене вразила тим, що овочі повинні майже завжди бути смаженими. Я б ніколи не подумала, що смажені огірки в поєднанні зі стейком – просто фантастика! Найбільш негативне враження на Зу Фан справила дуже актуальна проблема пияцтва в Україні.   Повертаючись додому автобусом, після прогулянки центром міста, чоловік досить у нетверезому стані спочатку намагався заговорити із Зу Фан. Вона його, звичайно ж, не розуміла. Коли ми вийшли з автобуса, він почав нас переслідувати. Але алкоголь помітно пригальмовував його швидкість руху. Випадок закінчився без негативних наслідків. Але бачили б ви ті перелякані очі дівчини! Справа у тому, що це було дуже незвично для неї, бо в Китаї вживання алкоголю на вулиці заборонено! Тому зустріч з п’яницею була шокуючою. В цьому випадку я вже не пишалася своєю країною так , як під час ласування українських страв. Деякі моменти дуже хочеться змінити, але все одно я люблю Україну!

 Майже одночасно стартував ще один проект AIESEC  - «Chinese school in Berdyansk»  – курси для студентів та  старшокласників, які передбачають вивчення китайської мови на елементарному рівні (базові знання з фонетики, лексикології, писемності). До Бердянська разом із Зу Фан приїхали ще три студенти-волонтери з Китаю. Ботені (англ. Botany) та Кларіс (англ. Cloris) поселили у гуртожиток на кошти, вилучені з лекцій з китайської мови, які вони проводили. Третю студентку, Зою (англ. Zoey –дуже співзвучне з українським «Зоя», тому всі так її називали) зустрів ще один учасник проекту «Host family» Ігор Самойлов, студент 5 курсу БДПУ (АРІУ). Щопонеділка, щосереди та щоп’ятниці волонтери проводили семінари. Коли був вільний час, ходили разом пограти у пінг-понг (до речі, вони розвіяли для мене міф про те, що їх нація найуспішніша у цьому виді спорту). Мені було дуже цікаво спілкуватися з цими позитивними дівчатами і навіть вдалося взяти невеличке інтерв’ю:

- Згадайте найцікавіший, на вашу думку, факт із життя Китаю.

Зу Фан:

- Найважливіше для китайців – це їжа!  У свій щоденний раціон ми включаємо дуже багато овочів та фруктів. Приймати їжу обов’язково в один й том самий час. Це допомагає підтримувати здоров’я, бути завжди у формі і з гарним настроєм. Коли я відвідала не одне українське кафе, мене вразило те, що треба платити за чай ( у Китаї вода та чай у всіх кафе – безкоштовні) та ще й залишати, як ви кажете, «чайові» офіціанту (зазвичай не прийнято залишати чайові, бо там офіціанти отримують значно більшу платню, ніж в Україні).

Ботені:

- Мене дуже вразив той факт, що в Україні водії автомобілів та автобусів дозволяють перейти дорогу спочатку пішоходам, коли немає світлофора. Я вважаю, що водії Бердянська дуже чемні! У Китаї я переходжу дорогу тільки коли немає машин.

Зоя:

- У Китаї є дуже багато спеціальних традиційних фестивалів! Наприклад, Фестиваль середини осені, Фестиваль човнів Дракона, Фестиваль весняних ліхтариків та багато інших. Кожен фестиваль має свою історію та традиційні страви для святкування.

- Як ви потрапили в Україну? Завдяки кому/чому?

Зу Фан, Ботені, Зоя:

- AIESEC!

- Чому ви обрали саме Україну?

Зу Фан:

- Я вибрала Україну із цікавості, а ще тому, що нам дуже важко отримати візу до вашої країни. Та це стало можливим завдяки AIESEC. Такого шансу, можливо, більше не буде в моєму житті!

Ботені:

- До того, як приїхала в Україну завдяки проекту «Chinese school in Berdyansk»,  я дуже мало знала про Україну. Цей проект для мене дуже важливий через змогу здобути мовну практику. Крім того, я хочу спілкуватися з іноземцями про китайську культуру і в свою чергу хочу пізнавати культуру іноземців!

Зоя:

- Погоджусь з Ботені. Одна з найголовніших причин – це мовленнєва практика, яку дає змогу здобути проект. Другим фактором послугувала набуті знання про самобутність української культури, її оригінальність.

Які українські слова ви вивчили під час перебування у Бердянську?

Зу Фан:

- Дякую! Добре! Бувай!

Ботені:

- Дякую! Привіт! Я тебе кохаю!
чуть-чуть (сподобалося російське звучання).

Зоя:

- Привіт! До побачення! Дякую! Водка!

- Які риси, на вашу думку, мають бути притаманні члену організації AIESEC?

Зу Фан:

- Оптимізм, креативність, незалежність.

Ботені:

- Відповідальність, наполегливість, наявність конкретної мети.

Зоя:

- Тямущість, вміння долати перепони та працювати в колективі.

   Хочеться висловити подяку організаторам цих проектів та власне, організації AIESEC за те, що завдяки наполегливій праці багатьох членів організації для мене відкрилася можливість спілкування з іноземцями! Поповнювати свої знання про іноземні культури, традиції, звичаї,  руйнувати мовні бар’єри, знаходити нових друзів в інших країнах – це ще далеко не повний перелік тих можливостей, що надає тобі AIESEC! Ти комунікабельна, цілеспрямована людина і хоч трошки знаєш англійську? Вступай у AIESEC і на тебе чекає безліч можливостей!

Карина Бакаєва,
студентка БДПУ та учасниця програми "Host Family"